Ігор Станіславович АСТАПОВИЧ - видатний дослідник метеорів

О.К. Терентьєва, К.І.Чурюмов

Ігор Станіславович Астапович - видатний український дослідник метеорної речовини у Сонячній системі, народився 11 січня 1908 р. в сім'ї викладача фізики і математики учительської семінарії в м. Волчанськ бувшої Харківської губернії. Мати, Єлізавета Павлівна, мала диплом домашньої вчительки. По лінії батька, Станіслава Вікторовича, Астаповичі були вихідцями з Польщі і мали родинне коріння серед графів Тишкевичів. Батько матері - Павло Іванович Горський-Платонов був екстраординарним професором Московської духовної академії, спеціалістом в області археології і давніх мов.

Дитинство І.С. Астаповича пройшло в Новгород-Сіверському Чернігівської губернії, де його батько був інспектором народних училищ (після 1917 р. - інструктором народної освіти). Після закінчення профтехнічної школи в м. Миколаєві в 1926 р., після якої І.С. Астапович отримав диплом помічника-машиніста, він вступив до фізико-математичного факультету Московського університету по спеціальності астрономія, якою зацікавився з 15 років. У зв'язку з переїздом 1928 року сім'ї в Ленінград І.С. Астапович перевівся в Ленінградський університет, який закінчив 1930 р. В Москві і в Ленінграді І.С. Астапович слухав лекції С.Н. Блажко, С.А. Казакова, А.А. Михайлова, Г.А. Тихова, С.К. Костинського, П.М. Горшкова та інших. Молодий І.С. Астапович формувався в оточені таких видатних вчених як В.І. Вернадський, А.Є. Ферсман, С.І. Вавілов, П.Н. Червінський, П.Л. Драверт та інші. Все це забезпечило йому широту поглядів у наукових дослідженнях. З особливою повагою і теплотою Ігор Станіславович згадував В.І. Вернадського, якого вважав своїм учителем.

Вже 1925 р. І.С. Астапович 17-літнім юнаком (тоді він ще жив у Москві) був обраний членом -кореспондентом Російської громади аматорів світобачення (РГАС або росіською мовою РОЛМ)), заснованого в 1909 р. Н.А. Морозовим, відомим народовольцем і вченим. Після переїзду в Ленінград Ігор Станіславович стає членом РГАС і хоч формально він числився в трьох відділах: Сонця, падаючих зірок та метеорології, його основні наукові інтереси лежали у вивченні метеорів і астрономічних обставин падіння метеоритів, в тому числі Тунгуського. І.С.Астапович розпочав активно спостерігати «падаючі зірки» і вже в 1923 році з'явилися його перші публікації, присвячені дослідженню метеорів. 20 серпня 1925 року И.С.Астапович разом з помічником вів базисні спостереження боліда мінус 12-ої зоряної величини і відзначав дрейф сліду боліда протягом 18 хвилин, про що була публікація в журналі «Світознавство». І.С.Астапович був членом РГАС аж до закриття цієї громади в 1930 р., коли вона за доносами стукачів була розігнана і більшість її керівників була зіслана в Сибір, на північ, або розстріляна.

У 1928-1932 рр. І.С. Астапович працював в Інституті прикладної геоофізики і брав участь в численних геофізичних та астрономічних експедиціях до східного Сибіру.

В 1933 р. І.С.Астапович став засновником і першим директором Таджицької астрономічної обсерваторії при Раднаркомі РСР, перебуваючи одночасно її засновником. З 1941 р. вона стала називатись Сталінобадською астрономічною обсерваторією Таджицького філіалу АН СРСР, з 1958 р. - Інститутом астрофізики АН Таджикистану (м. Душанбе). Наразі там отримали широкий розвиток різні методи дослідження метеорів, які продовжив учень І.С.Астаповича - академік АН Республіки Таджикістан П.Б.Бабаджанов.

Тяжка хвороба - тропічна малярія змусила І.С. Астаповича переїхати до Москви. З 1934 р. по 1941 р. він працював на посаді старшого наукового співробітника в Державному астрономічному інституті ім. Штернберга; з 1937 р. був доцентом на кафедрі Кометної астрономії Московського університету. У 1935 р. йому було присвоєно вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук без захисту дисертації. В тому ж році він був обраний членом Комісії № 22 по метеорам Міжнародного астрономічного союзу. Тоді ж, разом з професором С.В. Орловим він організував при Астрономічній Раді АН СРСР Комісію з комет, метеорів та астероїдів в якій активно працював до кінця свого життя.

І.С. Астапович був першим, хто створив курс лекцій з метеорної астрономії, який він читав у Московському університеті з 1937 р., в Саратовському університеті - з 1938 р., в Ашхабадському - з 1954 р., в подальшому - в Одеському і Київському університетах. На початку Великої Вітчизняної війни І.С. Астапович пішов добровольцем до Народного Ополчення і був рядовим окремого артдивізіону ПТО 8-ї Червонопреснінської дивізії 32 армії. Після демобілізації він був направлений ректором Московського університету в Ашхабад (куди був тимчасово евакуйований університет) для організації викладання астрономії.

Після реевакуації МДУ в 1942 р. І.С. Астапович прийняв пропозицію ЦК ВКП(б) залишитись тимчасово в Ашхабаді для допомоги національним кадрам. В 1942 р. він став професором Ашхабадського педінституту, з 1950 р. викладав в Ашхабадському університеті. Разом з цим з 1944 р. почав роботу в Туркменському філіалі АН СРСР, став старшим науковим співробітником фізико-технічного інституту. У 1946 р. І.С. Астапович створив при цьому інституті Астрофізичну лабораторію (ААЛ) і був її незмінним завідувачем протягом багатьох років. Доля розпорядилась так, що І.С. Астапович "затримався" в Ашхабаді на 17 років. І це були найрезультативніші роки його життя.

У 1959 р. І.С. Астапович переїздить на Україну, де пройшли його дитинство та юність і де він проводить останні 17 років свого життя. У 1959 - 1961 рр. І.С. Астапович викладав в Одеському університеті і продовжував вести телескопічні спостереження метеорів. В 1961 р. він переїхав до Києва. На кафедрі астрономії Київського університету, завідувачем якого був професор С.К. Всехсвятський, І.С. Астапович викладав курси з загальної, теоретичної, зоряної, метеорної астрономії, внутрішньої будови Землі, фізики верхньої атмосфери, історії астрономії та ін. В травні 1962 р. в Казанському університеті І.С.Астапович успішно захистив докторську дисертацію, подавши до захисту свою монографію "Метеорные явления в атмосфере Земли", за яку ВАК в травні 1963 р. присудив йому ступінь доктора фізико-математичних наук. На читаннях, присвячених 90-річчю з дня народження І.С.Астаповича в Києві один з авторів цієї статті назвав цю монографію «настольной книгой уже трех поколений метеорщиков”. Часто цю книгу називали “метеорним Альмагестом”.

Багатолітні ашхабадські нічні спостереженя і одночасно велике педагогічне навантаження не могли не вплинути на фізичний стан І.С. Астаповича. Його здоров'я швидко погіршувалось. В 1973 р. він вже був тяжко хворий, а 2 січня 1976 р. І.С. Астаповича не стало.

Науковий стаж І.С. Астаповича складає 50 років, а педагогічний - 45 років. Ним опубліковано 10 книг і більше 400 статей. Особливе місце займає його монографія "Метеорные явления в атмосфере Земли" об'ємом 40 друкарських аркушів з бібліографією в 1004 найменувань.

Зазвичай проблема Тунгуського метеорита пов`язується з іменами Л.А. Кулика, В.Г. Фесенкова, Є.Л. Кринова, К.П. Флоренського та інших більш молодих дослідників. Однак перший суто науковий аналіз матеріалів "Тунгуського явища" був виконаний І.С. Астаповичем в 1933 р. Саме І.С. Астапович вперше отримав барограми сибірських і європейських станцій з записом Тунгуського вибуху і сейсмограми, записані в Іркутську. Виходячи з цих даних і всеохоплюючого вивчення обставин падіння, а також з аналізу акустичних і світлових явищ, оцінки кількості бурелому і т. п., він визначив момент вибуху метеорита і підрахував енергію вибуху при падінні метеорита в 10²⁰-10²¹ ерг.

В 1934 р. Френсіс Дж. Уіппл (Англія) запропонував кометну гіпотезу про природу Тунгуського явища. Пізніше І.С. Астапович не раз згадував, що думка про кометну природу Тунгуського метеорита була ним запропонована до Ф. Дж. Уіппла в 1930 р. Є.Л. Крінов в своїй монографії "Тунгуский метеорит" пише: "… Астапович считает, что метеорит был каменным, и придерживается той гипотезы, что он представляет собой голову небольшой кометки, хвост которой вызвал аномальные светлые ночи. Эта мысль была высказана им ещё до опубликования аналогичной гипотезы Уипплом".

Велику увагу І.С. Астапович приділяв дослідженню метеоритних кратерів. Ще в 1936 р. він раніше багатьох інших дослідників зрозумів, що вони відіграють важливу роль у процесі формування поверхонь планет. Загальна кількість безперечно метеоритних кратерів на поверхні Землі за оцінкою І.С. Астаповича складає більш як 160. До 70-х років це повністю підтвердилось. Одна з останніх його робіт була присвячена дослідженню надвеликих метеорних кульок (янітів) з низини річки Яни в Якутії. І.С. Астапович приходить до думки про наявність в Куларському районі Якутії давніх метеоритних кратерів, що підтвердилось даними сейсмічної розвідки і аеромагнітною зйомкою. Середньопліоценовий вік кратера складає 7-8 млн. років. І.С.Астапович був ініціатором дослідження можливого метеоритного кратера в районі селища МГР (скорочення від Міжнародний геофізичний рік) поблизу міста Тіксі (бухта Тіксі), завдяки чому в 1979 році була здійснена експедиція в район цього кратера в складі В.В.Тельнюка-Адамчука, А.А.Вальтера і К.І.Чурюмова, які дослідили цей кратер і опубліковали результати дослідження в Кометному Циркулярі..

І.С. Астапович провів ревізію величезного спостережного матеріалу по метеорним радіантам XIX століття, зібраного В.Ф. Денінгом за період 1833 - 1899 рр. Каталог В.Ф. Денінга включав 4 367 радіантів, виведених з спостережень 120 000 метеорів за 67 років. Прискіпливий і критичний підхід до спостережного матеріалу дозволили І.С. Астаповичу виключити велику кількість фіктивних радіантів, які виводились формально без врахування ряду необхідних критеріїв. Як результат І.С. Астапович опублікував в 1965 році "Основной каталог метеорных радиантов XIX века". Каталог нараховує 887 радіантів метеорних потоків. Провівши таку роботу, І.С. Астапович сподівався продовжити її для нової епохи 1900 - 1950 рр. З цією метою в 1942-1945 рр. в Ашхабаді ним була організована велика робота по переспостереженню всіх нині активно діючих метеорних радіантів. І.С. Астапович спостерігав кожну ясну ніч в незмінних стандартних умовах. Потрібно відмітити, що в Ашхабаді більш як 300 ясних ночей за рік і при цьому він вів інтенсивну педагогічну роботу іноді в трьох вузах одночасно. Відтак, за 1200 годин спостережень І.С. Астапович зареєстрував 17 000 метеорів. Загалом архів І.С. Астаповича складає більш як 40 000 метеорів і є неперевершеним.

Глибокі знання мав І.С. Астапович і в історії астрономії. Ряд його праць відноситься до історії дослідження метеорів в Росії, Західній Європі і Китаю. Потрібно відмітити, що І.С. Астапович мав феноменальну пам'ять. І.Т. Зоткін згадує, що його вражало вміння І.С. Астаповича перекладати з усіх європейських мов, включаючи датський, португальський, італійський, сербо-хорватський та інш. Тому не дивно, що він був чудовим бібліографом. Бібліографія, яку він приводить в своїх роботах, завжди була вичерпною і мала велику самостійну цінність.

Живучи в Ашхабаді, І.С. Астапович не залишив поза увагою історію землетрусів в сейсмічній зоні Південної Туркменії. По слідам крупних і специфічних руйнувань давніх міст і окремих будівель він зміг побачити періодичність катастрофічних землетрусів (з періодом в 1000 років). Він прийшов до висновку, що "землетрус в Ашхабаді має от-от статись". І.С. Астапович написав про це статтю для одного з місцевих журналів, але редактор сказав йому, що не може розмістити його прогноз, так як "ашхабадці сядуть на чемодани". На що І.С. Астапович відповів: "Я як вчений зобов'язаний викласти свої висновки, а Ви як редактор робіть те, що вважаєте за потрібне". В результаті землетрусу в ніч з 5 на 6 жовтня 1948 року редактор загинув, а в залишках редакції віднайшли рукопис І.С. Астаповича, де червоним олівцем редактора були викреслені фрази про передбачення землетрусу.

Великий внесок І.С. Астапович зробив в підготовку молодих наукових кадрів з астрономії, особливо в Туркменії, якій він віддав кращі роки свого життя. Він підготував 17 кандидатів наук. І.С. Астапович вів активну лекційну пропаганду природничих знань серед населення. Він прочитав більш як 1000 публічних лекцій. Керівництво СРСР відмітило заслуги І.С. Астаповича, нагородивши його орденами "Знак Почёта" і "Трудового Красного Знамени", медаллю "За доблестный труд".

Астрономи Словаччини - великі прихильники професора І.С.Астаповича видали в 1998 р. ілюстрований астрономічний календар, в якому серед пам´ятних дат відмітили 11 січня 1998 р. - день 90-річчя з дня народження Ігоря Станіславовича. На честь Ігоря Станіславовича Астаповича Міжнародний астрономічний Союз присвоїв ім´я «Астапович» малій планеті № 2408. В День 100-річчя з дня народження І.С. Астаповича 11 січня 2008 р. мала планета Астапович знаходилася на одній лінії з Сонцем і планетами Юпітером, Марсом і Землею, тобто в цей день відбувся своєрідний парад планет разом із планетою 2408 «Астапович».